Баба в інтернеті
Як здуріла баба Міла:
Підключила інтернет,
І на сайті розмістила
Ще дівочий свій портрет.
Всі параметри вказала:
Зріст,вагу,об’єм грудей,
Тільки вік свій не назвала,
Приховала від людей.
Та проте майже щоночі
Йдуть листи їй про любов.
Про її чарівні ночі
Пишуть хлопці знов і знов.
Правда,фото кольорове
Просять вислати щодня.
На що Міла хмурить брови:
-Я стара,та не дурна.
Бо які ж тоді розваги?
Знов на лавочці сидіть,
Чи дивитись серіали,
Від яких уже нудить.
А так кожне ваше слово
Гріє душу,веселить.
І життя таке чудове,
Так ще хочеться пожить.
То ж свій вік тримати буду
Я завжди в секреті,
Щоб ніхто з вас не сказав:
Що за мавпа в інтернеті? (Галина Удовиченко)
ЗАДИВИВСЯ
Прийшов дядько на Самару,
Швидко роздягнувся,
Коло баби поклав речі,
Сам в річці скупнувся.
Раптом бачить: зовсім поруч
Гарна жінка плава:
Біле личко, повні груди,
Не жінка, а пава.
Навкруг неї і так, і сяк
Кола він розводить.
Хоч і змерз уже добряче,
З води не виходить.
А в той час хитрюща баба
Манаття зібрала,
Озирнулася – і дядьків
Одяг весь забрала.
Шкандибає помаленьку,
Ніби і не знає,
Чом це дядько розлючений
На весь пляж волає.
Збився з ніг, шукає речі,
Просить, ледь не плаче:
― Чим прикрию ноги, плечі,
Поверніть, одначе!
Як ітиму в санаторій,
Голий, неприкритий?
Нащо ж мені таке горе?
Що ж мені робити?
Трохи згодом вже кущами
Назад продирався.
Отак тобі, дядьку, й треба,
Щоб не задивлявся. (Галина Удовиченко)
КРАЛЯ
Сидить старий з молодою,
Про щось розмовляють.
Він їй в очі, радесенький,
Щиро заглядає.
Милується личком свіжим,
Щось стиха щебече.
То за руку її схопить,
То обніме плечі.
Раптом звідки не візьмися
Молодик підходить.
Дівка встала, обнялися ―
Дід лиш ротом водить.
Думав, кралю підхопив,
Гордий сам за себе.
Ой, дідусю, стережись,
Дівка не для тебе.
Ти обходь таких дівок
Завжди стороною,
Якщо хочеш, щоб було
Все добре з тобою. (Галина Удовиченко)
ЖІНОЧІ ПРИНАДИ
Якось раз у санаторій
Жіночка примчала,
А до цього, скажем щиро,
Ніде не бувала.
Така гарна, молоденька,
Що там і казати,
І така уже раденька,
Що вирвалась з хати.
Привезла вона з собою
Креми і помади,
Сукні, блузки - все, що треба
Жінкам для принади.
Як побачили мужчини
Ті чарівні очі,
Табуном за нею ходять
З ранку і до ночі.
Пропускають процедури,
Змарнілі і схудлі,
Самі собі вже не раді,
Мов коти приблудні.
Та й вона вже, бідолашна,
Нічому не рада,
Бо не знала, як тут діють
Жіночі принади. ( Галина Удовиченко)
ТЕЛИЦІ
Дзвонить якось дядько куму:
―Тут такі дівульки.
Кожен день ходжу охоче
З ними на танцюльки.
Я вже навіть розгубився,
Котру з них обрати.
Всі до мене так і липнуть,
Як виходжу з хати.
Вже від них, повір, ховаюсь.
Як би їх позбуться?
Бо дівиці ті нахабні
За мене гризуться.
―Не хвалися, ― кум говорить, ―
Нічим тут гордиться.
Не жінки тобі дістались,
А якісь телиці. ( Галина Удовиченко)
ПАЛКЕ КОХАННЯ
На курорті, де з джерел
Б’є чиста «Нафтуся»,
Зустрів якось дядько Гнат
Гарненьку Марусю.
Покохались, полюбились,
Як ті голубочки,
Хоча дівка тому дядьку
Годилася в дочки.
Гнат веселий, Гнат щасливий.
Літа, мов на крилах.
Все готовий він віддати
Своїй любці милій.
Накупив їй подарунків,
Вдягнув, як ту пані.
Вечорами він із нею
Ходить в ресторани.
Як скінчилися всі гроші,
Дівчина сказала:
― Вибач мені, дорогенький,
Йду я до Івана.
Хоч старіший він за тебе,
Беззубий і лисий,
Та хвалився, що квартиру
Мені перепише. ( Галина Удовиченко)
ХВОРИЙ ЧОЛОВІК
Пре Меланка в санаторій
Цілих дві валізи.
А за нею муж Григорій
Ледве, бідний, лізе.
Човга хворими ногами,
Повзе, мов каліка.
Тут дружина до лікаря:
- Прийміть чоловіка.
Він у мене такий хворий,
Зовсім негодящий.
Полікуйте його трішки,
Може, стане краще.
Як спровадив він дружину,
То відкрив горілку,
Що завбачлива Меланка
Дала на розтірку.
Врізав, мабуть, грамів триста,
Доїв кильку в банці,
Закусив ще ковбасою
Та й помчав на танці.
Вхопив гарну молодицю
Та й рвонув до кола:
Збацав з нею буги-вуги,
Потім рок-н-рола.
Далі польку, вальс, мазурку,
Танго, твіст, навіть гопак
Витанцьовував він сміло,
Як справжнісінький козак.
Отаке, часом, буває
З тими, хто хворіє.
Як відірветься від жінки,
Зразу й здоровіє. ( Галина Удовиченко)
ЛИХО
В санаторії у жінки
Око заболіло.
Засвербіло,засльозилось,
Геть почервоніло.
Вона зразу ж до лікаря,
Скаржиться на нього.
А він їй:-Скажіть мені
Це у вас від чого?
Може була якась травма,
Чи щось в око впало?
Чи надуло,бува,вітром,
Чи погано спали?
-Ні,на танцях вчора я
На всіх задивлялася,
А на ранок таке лихо
Зі мною ось сталося. ( Галина Удовиченко)
РЕГРЕС
У шахтарському містечку
Сім'я проживала.
Чоловік трудився в шахті,
Жінка діток доглядала.
Після травми на роботі
Він регрес оформив.
Не під'їдеш вже до нього,
Став він дуже гордим.
Гроші він тепер транжирить
Наліво й направо.
Що йому тепер дружина?
Він у всьому правий.
Тож, прокинувшись, він зранку,
Жінку став будити:
―Я знайшов собі коханку,
Йду до неї жити,
Бо тепер грошви у мене
Нікуди дівати.
Я ще можу молоденьку
Собі жінку мати.
Як все витратив на неї:
Регрес і зарплату,
Молодичка його швидко
Витурила з хати.
Повернувся він додому,
Ніби блудний пес.
Не поміг йому одначе
Великий регрес.( Галина Удовиченко)
ВЕСЕЛЕ ЖИТТЯ
Дмитро, маючи дітей,
І онуків двійко,
Раз в кав'ярні підчепив
Дуже файну жінку.
То нічого, що страшненька
І старша від нього,
Так вертіла «циганочку»,
Аж тремтіли ноги.
Пили разом самогон,
І вино, і пиво.
Одне слово, зажили
Весело, «красиво».
Вісім років так пройшло,
Як в чарівній казці,
Тільки час вже підійшов
Трагічній розв'язці.
Після дуже буйних літ
Скінчилися жарти.
Він калікою лишився,
А в неї – інфаркти.
Так всьому прийшов кінець
Що на це сказати?
Хіба можна в їхнім віці
Отак гарцювати? ( Галина Удовиченко)
МАЧО
Причепився п’яний дядько
Якось до вдовиці:
―Я давно вже дуже хочу
З вами одружиться.
Для відмови я підстави
Жодної не бачу,
Бо жених я грошовитий,
І на вигляд – мачо.
Жінка очі округлила:
― Я ще не здуріла,
Щоб заради отих грошей
П’яницю терпіла.( Галина Удовиченко)
ЛЮБОВ
Все женився Едуард
Вдруге, втретє, вп'яте.
Тільки всі його жінки
Накивали п'ятами.
Постарів, не має сил
Вийти навіть з хати,
А ще хвалиться усім:
―Маю що згадати.
Я життя своє прожив
Без нудьги, в любові.
Як згасали почуття,
То шукав я нові.
І сказав йому Іван:
― То погана звичка.
Хотів їсти тільки мед ―
Їстимеш кислички.( Галина Удовиченко)
ВИГІДНА ДРУЖИНА
Оженитися синок
Восени збирається,
Та відмовити його
Мати намагається.
―Ти подумай, синку мій,
Бо вона ― ледащо,
Погуляй іще хоч рік,
Може, знайдеш кращу.
― Зате в неї все вже є:
Дача і машина,
Скоро буде все моє,
Не гнутиму спину.
―А на дачі хто, скажи,
Буде працювати?
― Не хвилюйся ти за це,
Її батько й мати. ( Галина Удовиченко)
