Першотравенськ є одним з наймолодших міст Дніпропетровщини. Місто Першотравенськ розташоване в лівобережній частині Дніпропетровської області, яка належить до центрального регіону України. Воно знаходиться в 120км від обласного центру, в 55км від центру Західного Донассу — Павлограду. Від центру Петропавлівського району до Першотравенська — 12км. На відстані п'яти кілометрів від міста проходить автомагістраль державного значення Київ — Ізваріно, яка з’єднує великі промислові центри України Дніпропетровськ і Донецьк. Поряд проходить залізниця Павлоград - Красноармійськ - Ясиновата — Донецьк. Найближча до міста станція — Миколаївка.
Його біографія нерозривно пов’язана з розвитком вугледобувної промисловості в Західному Донбасі.
Двадцятого березня 1953 року відповідно до ухвали Ради Міністрів Української РСР про розробку нового вугільного родовища, розвернулася робота по проектуванню, визначенню джерел і обсягів фінансування, людських і матеріально-технічних ресурсів для будівництва шахт і населеного пункту.
Будівництвом міста займалися геологи, дослідники, архітектори. Вони вибирали майданчик для будівництва шахт і міста, узгоджуючи напрацювання з безліччю інстанцій, і тільки потім приступили до проектування генерального плану, проекту детального планування, робочих креслень. Честь стати автором проекту міста Першотравенська випалу Зої Вікторівні Єсиєвій. Багато праці, сил і енергії було вкладено в його проектування і початок будівництва.
Комплексний проект промислового освоєння вугільного родовища в Західному Донбасі був розроблений в 1951 — 1952 рр. під керівництвом головного інженера проекту Леоніда Олександровича Дудника, який досконально вивчив горно-геологічні умови родовища і вплив гірничих розробок на природне середовище, зумовив технічні можливості відробітку вугільного родовища в складних горно-геологічних умовах.
Дуже багато зробили для становлення шахт і міста дирекція вугільних шахт, що будувалися, спеціалісти Дніпрогражданпроекту. Була створена міцна команда, на яку і була покладена величезна відповідальність за проектування і початок будівництва міста.
Вже весною 1954 року була створена перша будівельна ділянка. Перший камінь в будівництво першого житлового будинку селища з умовною назвою Шахтарське заклали 25 травня 1954 року. Ця дата вважається днем народження Першотравенська.
Місто зростало, виникла гостра необхідність у відкритті школи. У грудні 1956 року в одній з кімнат житлового будинку почала працювати школа, в якій навчалися перші сім учнів. Їх першими вчителями були Бровко Таїсія Терентіївна і Жила Ніна Михайлівна. У 1957 році в школі вже навчалися 42 учні.
У 1959 році була побудована будівля школи, в якій зараз знаходиться школа-інтернат.
6 травня 1960 року за рішенням виконкому Дніпропетровської обласної ради робоче селище Шахтарське перейменовано в селище міського типу Першотравенськ.
Інтенсивний розвиток Першотравенська розпочався в 1963р. з моменту введення в експлуатацію первістка Західного Донбасу — шахти «Західно-Донбаська №1», що визначило початок життєдіяльності нового вугільного басейну. «Західно-Донбаська №1» одержала з часом назву «Першотравнева». Мало кому відомо, що перші шахти в новому вугільному басейні було намічено будувати з метою уточнення гірничими роботами геологорозвідувальних даних в різних його районах. У північно-західній частині родовища була закладена шахта «Тернівська», це у Павлоградському районі, а в південно-східній частині — «Західно-Донбаська №1». Все робилося ударними темпами. Проектування «Західно-Донбаської №1» було почате «Дніпрогіпрошахтом» в 1953 році; проектне завдання, затверджене Радою Міністрів СРСР 13 серпня 1954 року, передбачало річну виробничу потужність 600 тис. тонн вугілля на рік або 2 000 тонн на добу. При промислових запасах шахтного поля 22,2 млн. тонн, розрахунковий термін служби шахти — 37 років, швидкість просування лінії очисних забоїв — 480м в рік.
Будівництво «Західно-Донбаської № 1» було почато в 1955 році, відразу ж після створення Шахто-будівельного управління №4. Більшість робіт виконувалися вручну. З Донбасу прибув на будівництво загін з 350 чоловік. Потім багато з шахтобудівників стануть здобувачами «чорного золота Та до цього було ще цілих вісім років. Будівельникам довелося долати неймовірні труднощі, бо на невеликій глибині залягали піски-пливуни. Щоб зупинити їх потік, укріпити стінки шахтного стовбура, доводилося пускати в справу спеціальну заморожуючу станцію. Але на цьому «сюрпризи» не припинилися. Коли вже завершували проходку стовбурів, пливуни прорвали бетонне кріплення і затопили їх. Усмиряли стихію прислані з Ленінграда фахівці. Першопрохідцям було нелегко. Коли в день шахтаря, 27 серпня 1963 року, була видана на-гора перша вагонетка вугілля, радості всіх, хто брав участь в будівництві «Західно-Донбаської №1», не було межі. А 4 вересня 1963 року ешелони з вугіллям потоком пішли на підприємства Придніпровського раднаргоспу — «Запоріжсталь», Дніпродзержинський азотно-туковый, Нікопольський південно-трубний заводи.
З тієї пори «Першотравнева» жила і працювала понад тридцять років. Здається, не такий вже і великий термін. Та для колективу шахти він став цілою епохою. Саме «Першотравневій» судилося розпочати біографію Західного Донбасу, а за великим рахунком, і галузі, яка стала градоутворювальною для Першотравенська.
Для функціонування шахти була створена необхідна соціально-культурна інфраструктура. Місто в промисловому відношенні має чітко певний профіль — видобуток вугілля, яке грає провідну роль в українській економіці і в структурі запасів органічного палива.
У газеті «Світло Жовтня» від 23 березня 1966 року під рубрикою «Нове на карті України» повідомлялося: «Народжене в Придніпровському степу місто швидко зростає і облаштовується. Це місто чотирьох- і п'ятиповерхових будинків з упорядкованими вулицями, бульварами, скверами. Тут є робочий клуб, три школи, лікарня, поліклініка, багато магазинів, побутових установ. Безперервно розширюються межі молодого міста. Тільки за перші місяці цього (1966) року в нових будинках відсвяткували новосілля близько 500 сімей шахтарів. Триває будівництво ще 11 багатоповерхових будинків, кінотеатру на 400 місць, Палацу культури, двох шкіл, дитячого комбінату. З великою любов'ю гірники прикрашають свій рідний Першотравенськ. Уздовж одягнених в асфальт автомагістралей і тротуарів посаджені десятки тисяч дерев».
У 1965р. була введена в дію друга шахта – «Західно-Донбаська №2» (нині «Степова»). Третю шахту - «Західно-Донбаську №3» (нині «Ювілейна») здано в експлуатацію в 1970р. Шахта «Західно-Донбаська №21/22» почала працювати в 1982р. (з1983р. – ім. Сташкова)
В 1963 році відчинила двері СШ №1 на 920 учнівських місць. Першим її директором була Віра Іванівна Авраменко. Згодом кількість учнів в школі виросла до 2 і більше тисяч, а вчительський колектив — до 130 чоловік. У 1966 році 66 юнаків і дівчат першими одержали путівку в життя, а всього за 40 років із стін школи вишли майже 2,5 тисячі молодих людей, з них закінчили школу із золотою медаллю — 33 учні, зі срібною — 13.
25 лютого 1966 року, згідно Указу Президії Верховної Ради УРСР, селище
Першотравенськ стало містом районного підпорядкування.
Новий статус міста позначився на його суспільно-політичному житті. В 1967році під час виборчої компанії в місцеві ради утворився Шахтобудівний виборчий округ.
Історія Першотравенської СШ №2 почалася в приміщенні одноповерхової будівлі по вул. Жовтневій, Сквер 2, де навчалися перші учні, доки добудовувалася нова будівля.
У жовтні 1967 року в місті була відкрита середня школа № 2. В 1969році перші 59 випускників закінчили школу. За 35 років школа випустила більше двох тисяч учнів. 66 випускників закінчили її з золотими медалями 22 – зі срібними.
В 1969 році розпочала роботу СШ №3. За 34 роки школа випустила більше двох тисяч молодих людей, з них 42 учні закінчили з золотою медаллю, 20 – зі срібною.
СШ №4 – тридцять сім років. В 1973 році – школа восьмирічка, через рік – вона середня, в ній навчалося 1200 учнів. В 1976 році відбувся перший випуск, а всього отримали путівку в життя майже дві тисячі учнів.
1989 року Указом Президії Верховної Ради УРСР Першотравенську присвоєний статус міста обласного значення.
Сьогодні Першотравенськ займає територію в 2,9 кв.км, у ньому проживає 29,3 тисячі чоловік, з них 13,9 тис. чоловіків і 15,4 тис. жінок. Питома вага населення, зайнятого у всіх сферах економічної і соціальної діяльності, складає 47,8%, третя частина жителів міста – пенсіонери.
За національністю і рідною мовою: 17726 — українці, 10564 — росіяни, 366 — білоруси, 210 – татари, . 104 — німці. Середньооблікова чисельність працюючих 12741 чоловік. Питома вага населення, зайнятого у всіх сферах економічної діяльності — 47,8%. Рівень зареєстрованого безробіття – 1,85 %. що є найнижчим серед шахтарських міст. Важливо і інше: місто Першотравенськ займає лідируюче місце в Україні по середньомісячній заробітній платні, а річний фонд оплати праці склав більше 110 млн. гривень.
Про кожне місто судять не тільки по його історії, архітектурі, культурі, промисловому і іншому потенціалі, людях, що прославили його, але і по одному, дуже важливому потенціалі — благоустрої і озелененні. Наш Першотравенськ одне з самих упорядкованих міст Дніпропетровської області. Так, в 2003 році в місті налічувалося 13700 дерев — 0,5 дерева на кожного мешканця. Переважають тополя, липа, каштан, клен, береза, черемха, берест, ясен, верба, фруктові дерева. Площа квітників і газонів в місті складає 14170 квадратних метрів при загальній площі — 0,3 тисячі гектарів. Першотравенськ, якщо брати кількість населення, належить до міст з великим навантаженням транспортом —132 автомашини на одну тисячу населення, а всього в 2003 році було зареєстровано 3870 одиниць транспорту. І при цьому немає загазованості, завдяки «зеленим друзям» — деревам і квітникам 
